перемучений

ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до перему́чити.

Але Мазепа не дожив до сього: зломлений, перемучений всякими трівогами, непевний свого житя (М. Грушевський);

Знову й знову поверталося, будило думки, роз'ятрювало і без того незагойні сердечні рани все оте пережите, муками перемучене в Мінську (М. Олійник);

// у знач. прикм. Дуже змучений.

Якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Б. Грінченко);

Матвій, як усі, скотився, перемучений до краю. Ліг на долівку і спав (Мирослав Ірчан);

Сама ще молода, а вся перемучена сидить, зсутулившись (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. перемучений — перему́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. перемучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до перемучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перемучений — див. змучений  Словник чужослів Павло Штепа
4. перемучений — ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перему́чити. Якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Гр., І, 1963, 384); Матвій, як усі, скотився, перемучений до краю.  Словник української мови в 11 томах