перемучений

ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перему́чити.

Якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Гр., І, 1963, 384);

Матвій, як усі, скотився, перемучений до краю. Ліг на долівку і спав (Ірчан, II, 1958, 251);

Сама ще молода, а вся перемучена сидить, зсутулившись (Гончар, Людина.., 1960, 59).

Значення в інших словниках

1. перемучений — перему́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. перемучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до перемучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перемучений — див. змучений  Словник чужослів Павло Штепа
4. перемучений — ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до перему́чити. Але Мазепа не дожив до сього: зломлений, перемучений всякими трівогами, непевний свого житя (М.  Словник української мови у 20 томах