перепрівати

ПЕРЕПРІВА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕПРІ́ТИ, і́є, док.

1. Псуватися від сирості та тепла.

Я .. побачив, що його [куща] корені сплелися у міцний вузол. Одні корінці .. відмирали, перепрівали, інші виростали (А. Хорунжий);

Восени, коли гній як слід перепріє, ми безпосередньо перед оранкою на зяб вивозимо його на поле (з наук. літ.).

2. Псуватися від довгого вживання, дії чогось.

Онучі перепріли від поту;

Матраци на ліжках перепріли;

// розм. Запалюватися від поту, бруду, надмірного тепла (про шкіру).

Пальці на нозі перепріли.

3. Псуватися, втрачати смак від занадто довгого варіння на повільному вогні.

– І страва перепріває та перестоїть в печі, – думала вона. – Лихо йому з чужою роботою! За нею і шматка хліба не з'їсть саме в час (І. Нечуй-Левицький);

[Левко:] Об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. перепрівати — перепріва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перепрівати — -ає, недок., перепріти, -іє, док. 1》 Псуватися від сирості й тепла. 2》 Псуватися від довгого вживання, дії чогось. || розм. Запалюватися від поту, бруду, надмірного тепла (про шкіру). 3》 Псуватися, втрачати смак від занадто довгого варіння на повільному вогні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепрівати — ПЕРЕПРІВА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕПРІ́ТИ, і́є, док. 1. Псуватися від сирості та тепла. Я.. побачив, що його [куща] корені сплелися у міцний вузол. Одні корінці.. відмирали, перепрівали, інші виростали (Хор.  Словник української мови в 11 томах