перепуджений
ПЕРЕПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. пас. до перепу́дити.
А як мужик рипне хатніми дверми, то вони покидають зерно і, перепуджені, злітають під небо (В. Стефаник).
2. у знач. прикм. Який перелякався, перепудився.
– Се був він, Сава! – кликнула одна молода жінка перепуджена (О. Кобилянська);
Земля тряслася. Вибухи схоплювалися все ближче. Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (О. Гончар);
* У порівн. – Перед цею шаблею, – говорив, – раз цілий чамбул татарський утікав, як зайці, втікали, як перепуджені вівці, щоб я потурчився, коли брешу (Б. Лепкий).
3. у знач. прикм. Який виражає переляк.
Гриць увійшов до кімнати, поцілував панотця в руку і став оглядати перепудженими очима портрет Снігурського (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)