перетинати
ПЕРЕТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТЯ́ТИ, ПЕРЕТНУ́ТИ, тну́, тне́ш, док., що.
1. Розсікаючи, розділяти на частини.
Треба було так його [ножик] насталити, щоб .. волосочок перетинав (Марко Вовчок);
Біжу до шибениці я – петлю ножем перетинаю (П. Тичина);
З уланом рубався [батько], та невдало, – шабля ворога перетнула ключицю – тільки хряснуло (В. Речмедін);
// безос.
Тут ми мусили перепочити, фурман зв'язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут голобельної (Олесь Досвітній);
// перен. Позбавляти, припиняти життя; вбивати.
І от тепер смерть постає перед нею, перетинає її життя, так раптово і безглуздо! (Г. Коцюба);
[Кассандра:] О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала! (Леся Українка);
Та куля перетнула Гаряче серце (А. Малишко).
2. Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку.
По долині, як духи, проходять людські темні силуети. Вони швидко перетинають її і зникають всередині придорожньої юрти (В. Гжицький);
Вони перетяли круту вузьку вулицю і спустились каменистою стежкою до моря (М. Коцюбинський);
Тимкові можна було перетнути річку нижче крученої ковбані і випливти на свій город (Григорій Тютюнник);
// Розділяючи, пролягати через що-небудь у поперечному напрямку.
Фронт перетнув житній лан навпіл (Ю. Мушкетик);
Десь з другого боку селища перейшли [партизани] кладкою ручай, що вискочив з переліска .. і перетнув те селище навпіл (Іван Ле);
// Розташовуватися упоперек чого-небудь.
Церква з домом священика перетинає вулицю якраз пополовині (І. Нечуй-Левицький);
// Залишати сліди на обличчі або тілі (про зморшку, рубець, шрам).
Тонкий шрам від ворожої шаблі, що перетинав праву щоку Турбая, робив його обличчя грізним, нещадним (М. Руденко);
Куточки губ йому стали гострі, а лоб перетяла різка зморшка (Я. Гримайло);
// Падати у поперечному напрямку (про промінь, тіні і т. ін.).
Сарай перетинає сонячний промінь (О. Довженко);
Тіні від дерев у садах перетинали вулиці (О. Десняк);
Промінь увійшов крізь вікно, перетяв підлогу і ліг на стіл (Ю. Смолич);
// перен. Лунати, заглушаючи щось (про звуки).
На море насунув туман. Свист вітру й морського гулу часом перетинала сирена (Ю. Яновський);
Зненацька перетяв німу тишу гомін дзвінків, що задзеленькотіли на подвір'ї (А. Крушельницький).
3. Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір.
М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика, перетинає його в несподіваних напрямах (В. Собко);
Поїзд Алма-Ата – Москва перетинає безконечні простори (А. Малишко);
Аж ось, здається, наче хто приснув! З-за [гори] скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою промінястою стрілою перетяла увесь степ (Панас Мирний);
Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани (О. Гончар).
4. Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь, намагаючись затримати.
В степах донецьких б'ються шахтарі, перетинають ворогу дороги (В. Сосюра);
Яничари намагалися перетяти їм дорогу, але божевільні від жаху рекрути з нелюдською силою напали на них (З. Тулуб);
Перед самим гуртожитком їм перетяв дорогу карнавальний похід (Яків Баш);
// Перегороджувати шлях, дорогу кому-, чому-небудь.
Перетинали [гімназисти] вулиці вірьовками, знімали й перевішували вивіски на крамницях, майстернях і перукарнях (П. Колесник);
Чорніла велетенська, звалена буреломом, сосна. Здавалось, що хтось навмисне перетнув нам шлях (Є. Кравченко);
// Перегороджувати річку, канал і т. ін. спеціальними спорудами.
– Треба перетинати річку греблею (М. Чабанівський);
Перетяв Дніпро-Славуту біля Запоріжжя знаменитий Дніпрельстан (Остап Вишня);
// Бути перешкодою, заважати кому-небудь.
Великі каміння перетинали йому дорогу (М. Коцюбинський);
Перед самою греблею їм перетяв дорогу височенний замет (Ю. Збанацький).
5. перев. у сполуч. зі сл. подих, дихання, горло. Перехоплюючи, затримуючи дихання, викликати почуття болісного стиснення у горлі.
Мороз гостро перетнув подих, холод защемів на обличчі (О. Копиленко);
// безос.
Поки вони були внизу, я трохи відсапнувся, бо спочатку від удару мені раптом перетяло дихання (Л. Смілянський);
Любов Степанівна мовчала, їй перетяло горло (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)