перехиляти
ПЕРЕХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і діал. ПЕРЕХИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., що, кого.
1. Згинаючи, змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле.
Ухопив той панич дівчину за стан, та й тисне, через руку перехиляє (С. Васильченко);
Перехилював [опришок] за стан навзнак, лляв [Марусі] смердючий напій у зуби (Г. Хоткевич);
// Схиляти голову.
Перехиляла [Вєжбова] голову, говорила м'яко, наче молоко цідила (С. Тудор);
Перехиливши з покорою набік голову та витріщивши на Замфіра перелякані, благаючі очі, він невиразно белькотав: – То не я... Я нічого не винен... (М. Коцюбинський);
Баба примикала очі і перехилювала .. голову (Марко Черемшина).
2. Нахиляти що-небудь, ставити, встановлювати не прямо, а похило, боком і т. ін.
Вона стрибала навколо мами і весь час перехиляла ляльку, примушуючи її говорити (Н. Забіла);
Якась із них [хвиль] зненацька підкотилася, перехилила набік контейнера (В. Логвиненко);
// Надягати під певним кутом (перев. головні убори).
Голову ніс [Ромка] високо і капелюх перехилив трохи набік (О. Маковей);
// Нахиляти посуд, щоб вилити з нього рідину.
Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (М. Стельмах);
Випили й закусили. О. Хведор перехилив порожню пляшку над чаркою (І. Нечуй-Левицький);
Вони жадібно пили воду, заломивши голови й перехиливши тикви до рота (Ю. Смолич).
◇ (1) Перехиля́ти (перекида́ти) / перехили́ти (переки́нути) ча́рку (по ча́рці), фам. – пити алкогольні напої.
На Смика він прицілився. Що любить Смик? Перехиляє чарку чи ні? (М. Руденко);
Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці і закусити щукою (М. Рильський);
Переки́нути (хильну́ти) чарчи́ну.
[Галушка:] Галю, винось-бо щось перекусити – чоловік з дороги .. та й нам не завадить чарчину перекинути (О. Корнійчук);
– Вип'ю, – кивнув Омелян, бо таки й справді йому скортіло хильнути чарчину (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)