перехиляти

ПЕРЕХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і діал. ПЕРЕХИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., що, кого.

1. Згинаючи, змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле.

Ухопив той панич дівчину за стан, та й тисне, через руку перехиляє (С. Васильченко);

Перехилював [опришок] за стан навзнак, лляв [Марусі] смердючий напій у зуби (Г. Хоткевич);

// Схиляти голову.

Перехиляла [Вєжбова] голову, говорила м'яко, наче молоко цідила (С. Тудор);

Перехиливши з покорою набік голову та витріщивши на Замфіра перелякані, благаючі очі, він невиразно белькотав: – То не я... Я нічого не винен... (М. Коцюбинський);

Баба примикала очі і перехилювала .. голову (Марко Черемшина).

2. Нахиляти що-небудь, ставити, встановлювати не прямо, а похило, боком і т. ін.

Вона стрибала навколо мами і весь час перехиляла ляльку, примушуючи її говорити (Н. Забіла);

Якась із них [хвиль] зненацька підкотилася, перехилила набік контейнера (В. Логвиненко);

// Надягати під певним кутом (перев. головні убори).

Голову ніс [Ромка] високо і капелюх перехилив трохи набік (О. Маковей);

// Нахиляти посуд, щоб вилити з нього рідину.

Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (М. Стельмах);

Випили й закусили. О. Хведор перехилив порожню пляшку над чаркою (І. Нечуй-Левицький);

Вони жадібно пили воду, заломивши голови й перехиливши тикви до рота (Ю. Смолич).

◇ (1) Перехиля́ти (перекида́ти) / перехили́ти (переки́нути) ча́рку (по ча́рці), фам. – пити алкогольні напої.

На Смика він прицілився. Що любить Смик? Перехиляє чарку чи ні? (М. Руденко);

Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці і закусити щукою (М. Рильський);

Переки́нути (хильну́ти) чарчи́ну.

[Галушка:] Галю, винось-бо щось перекусити – чоловік з дороги .. та й нам не завадить чарчину перекинути (О. Корнійчук);

– Вип'ю, – кивнув Омелян, бо таки й справді йому скортіло хильнути чарчину (О. Ільченко).