перехилятися
ПЕРЕХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПЕРЕХИЛИ́ТИСЯ, хилю́ся, хи́лишся, док.
1. Нахилятися, згинаючи тіло; зігнувшись наперед, перевисати через що-небудь.
Перехиляюся за стіну і сміюсь до дитини (М. Коцюбинський);
У неї була й хата славна, .. і скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш (Марко Вовчок);
Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем, раз по раз хапаючись за загорожу, щоб не впасти (Олесь Досвітній);
Валентин Модестович схопився, перехилився через стіл, торкнувся губами до чола дружини (Ю. Шовкопляс);
// Схилятися до кого-, чого-небудь.
Перехиляється [Степан Васильович] до вікна і побіля церковної огорожі бачить, як саме лихо, тарантас пристава (М. Стельмах);
Вона, трохи перехилившись у бік до Михайла Михайловича, усміхалась і кокетувала (Л. Смілянський);
Стиснутими в кулаки руками вона обіперлася об стіл, перехилилася до самого Вільгельмового обличчя (П. Загребельний).
2. Нахилятися в один бік, ставати не прямо, а похило, боком і т. ін. (про предмети).
Кулак впав на край стола. Стіл перехилився набік (І. Нечуй-Левицький);
Але ще на тому не був кінець, бо щойно відійшли ми від кашиці, як дараба злізла на якусь здоровенну каменюку і вся перехилилася (Г. Хоткевич);
// Бути одягненим під певним кутом (перев. про головні убори).
Висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... (Панас Мирний);
* Образно. Біля ґанку на двох обтиканих кілками стовпцях молодцювато набакир перехилились глечики (М. Стельмах);
// Перегинаючись, виходити за межі чого-небудь, звисати з чогось.
Пучок оббитого вітрами колосся перехилився через гребінь стріхи (М. Стельмах);
Данилко брів, спостерігаючи, як неймовірно росли на небі білі вишневі дерева [хмарин], аж перехилилися по цей бік (Ю. Яновський);
* Образно. Осінній вечір, нерівно перехиляючись підхмареними краями, трепетно опустився на поле (М. Стельмах).
3. Опускатися, схилятися до горизонту (про сонце, місяць і т. ін.).
Вже сонце перехилилось через небесний обруч, коли дівчина повертається від учительки (Ірина Вільде).
4. Хитатися з боку на бік.
Покотило гнав емку, вона різко перехилялася на кожному розі і високо підстрибувала, коли колесо налітало на щось (С. Голованівський).
5. тільки недок., рідко. Те саме, що перева́люватися¹ 2.
Ходить він так, як дід Танасій, – повагом, легенько перехиляючись із одного боку на другий (С. Васильченко);
Катерина .. повільно, перехиляючись, як гуска, то на один, то на другий бік, плавала по кімнаті (Г. Коцюба);
* Образно. Вгору [по транспортеру] повзли цеглини одна за одною, перехиляючись, тупцюючись на місці (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)