перехрестя
ПЕРЕХРЕ́СТЯ, я, с.
1. Місце перетину шляхів, стежок, вулиць і т. ін.
Посумувавши отак – піднялися спершу один, потім другий, третій, – вийшли з хати мовчки. На перехресті стали (Панас Мирний);
– Заїдьмо, може до мене? – перепочинеш трохи, – запитався Максим, доїхавши до перехрестя двох доріг (Л. Яновська);
Вікно .. заґратоване товстими круглими штангами, з'єднаними на перехрестях грубими кільцями (І. Багряний);
* Образно. Людські обличчя міняться в очах! Де непроглядна блимала покора Іще, здається, тільки позавчора, – Сіяє творчість, гордість, молодінь На Світлім перехресті поколінь! (М. Рильський).
2. Те, що має форму хреста.
Микола .. перейшов через хисткий місток з двох обтесаних деревин, покладених на перехрестях з дрючків (І. Нечуй-Левицький);
В невеликій кімнаті ще гусли каламутні сутінки, але шибки в чорному перехресті рами матово синіли (В. Козаченко);
* Образно. Дмитро відчув на собі перехрестя допитливих, насторожених і лихих поглядів багатіїв (М. Стельмах);
// розм. Сонячне сплетіння.
[2-й зв'язківець:] Вперед! Ура! Громи їх [фашистів]! Бий сволоту! Під ложечку! Нехай здиха, як пес! Вціляй в печінку! В серце! В перехрестя! (О. Левада).
3. Поперечна частина хреста або предметів, подібних до хреста.
Зверху на іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті (І. Нечуй-Левицький);
Коваль .. на рукоятях дорогих мечів, поряд з яблуком і перехрестям, чеканив ще звірів чи птахів (П. Загребельний).
△ (1) Нерегульо́ване перехре́стя – перехрестя, на якому немає світлофора або регулювальника.
◇ (2) На всіх перехре́стях, зі сл. кричати, говорити і т. ін. – скрізь, повсюди.
Нехай впаде він безсилий на великій дорозі життя, нехай підуть потоптом по ньому ті, кого він збудить... – він кричатиме проти байдужих на всіх перехрестях (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)