перешуміти

ПЕРЕШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. перешумля́ть; док.

1. Закінчити, перестати шуміти; відшуміти.

Перешуміла [буря]. Та досі ще сльози важкі ронить дерево (Леся Українка);

Як лагідно шумить розмай, Березовий, веселий гай! Як весело озвавсь мені... А як шумів в тривожні дні? О, грізно як перешумів (О. Ющенко);

// перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом (про події).

Атта Троль повстав .. пізньої осені 1841 р., в той час, коли ще не зовсім перешумів великий бунт (Леся Українка).

2. перен. Перестати виявляти бурхливу енергію, багато і голосно розмовляти і т. ін. (про людину).

Хтось не дуже любить бачити людей, що вже “перешуміли”, надто коли бачив їх в найбільше голосний, шумливий час... (Леся Українка).

3. розм. З шумом перескочити через що-небудь.

Бородач солідно перешумів через низеньку огорожу майданчика і сів під дитячим грибком (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. перешуміти — перешумі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перешуміти — -млю, -миш; мн. перешумлять; док. 1》 Закінчити, перестати шуміти; відшуміти. || перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом (про події). 2》 перен. Перестати виявляти бурхливу енергію, багато і голосно розмовляти і т. ін. (про людину). 3》 розм. З шумом перескочити через що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перешуміти — ПЕРЕШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. перешумля́ть; док. 1. Закінчити, перестати шуміти; відшуміти. Перешуміла [буря]. Та досі ще сльози важкі ронить дерево (Л. Укр., І, 1951, 281); Як лагідно шумить розмай, Березовий, веселий гай!...  Словник української мови в 11 томах
4. перешуміти — Перешуміти, -млю́, -миш гл. Перешумѣть.  Словник української мови Грінченка