перифраза

ПЕРИФРА́ЗА, и, ж., літ.

1. Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь.

Широко застосовуються в них [народних анекдотах], наприклад, гротеск, карикатура, гра слів, доречні перифрази, що поглиблюють політичну спрямованість ущипливої сатири (з наук. літ.);

У публіцистичних текстах перифрази дозволяють уникнути тавтологій (наприклад, про ліс: “головне джерело кисню”, “зелене багатство планети”, “легені планети”) (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що парафра́за 1.

Не дивлячись на крутійство світової буржуазії, яка, за перифразою із Вільяма Шекспіра, свою камізельку купила в Італії, панталони – у Франції, а капелюх у Німеччині, – фашистський звір буде-таки приборканий – у цьому і сумніву немає! (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. перифраза — перифра́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. перифраза — -и, ж., літ. 1》 Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь. 2》 Те саме, що парафраза 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перифраза — Перифра́за, -зи, -зі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перифраза — ПЕРИФРА́ЗА, и, ж., літ. 1. Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах