перифраза
ПЕРИФРА́ЗА, и, ж., літ.
1. Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь.
Широко застосовуються в них [народних анекдотах], наприклад, гротеск, карикатура, гра слів, доречні перифрази, що поглиблюють політичну спрямованість ущипливої сатири (з наук. літ.);
У публіцистичних текстах перифрази дозволяють уникнути тавтологій (наприклад, про ліс: “головне джерело кисню”, “зелене багатство планети”, “легені планети”) (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що парафра́за 1.
Не дивлячись на крутійство світової буржуазії, яка, за перифразою із Вільяма Шекспіра, свою камізельку купила в Італії, панталони – у Франції, а капелюх у Німеччині, – фашистський звір буде-таки приборканий – у цьому і сумніву немає! (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- перифраза — перифра́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- перифраза — -и, ж., літ. 1》 Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь. 2》 Те саме, що парафраза 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- перифраза — Перифра́за, -зи, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перифраза — ПЕРИФРА́ЗА, и, ж., літ. 1. Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах