перса
ПЕ́РСА, рідко ПЕ́РСИ, ів, мн.
1. Жіночі груди.
Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М. Коцюбинський);
Міцна й струнка .. ішла вона поруч чоловіка, і сотник скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих пружних персів (З. Тулуб);
* У порівн. Ніжна блакитна хвиля, чиста і тепла, як перса дівчини, кидала на берег тонке мереживо піни (М. Коцюбинський).
2. рідко. Те саме, що гру́ди 1.
На призьбі сидить молодий ще тато Орисин; вуси йому аж на перса упали, а в зубах коротесенька люлька (М. Старицький);
// Передня частина тулуба коня від кінця шиї до початку ніг.
Хмари вже заступили під лісом кавалерію, що брела по перса коням житами (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)