перса

ПЕ́РСА, рідко ПЕ́РСИ, ів, мн.

1. Жіночі груди.

Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (Коцюб., І, 1955, 273);

Міцна й струнка.. ішла вона поруч чоловіка, і сотник скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих пружних персів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36);

*У порівн. Ніжна блакитна хвиля, чиста і тепла, як перса дівчини, кидала на берег тонке мереживо піни (Коцюб., І, 1955, 402).

2. рідко. Те саме, що гру́ди 1.

На призьбі сидить молодий ще тато Орисин; вуси йому аж на перса упали, а в зубах коротесенька люлька (Стар., Облога.., 1961, 19);

// Передня частина тулуба коня від кінця шиї до початку ніг.

Хмари вже заступили під лісом кавалерію, що брела по перса коням житами (Кос., Новели, 1962, 39).

Значення в інших словниках

1. перса — пе́рса множинний іменник рідко  Орфографічний словник української мови
2. перса — рідко перси, -ів, мн. 1》 Жіночі груди. 2》 рідко. Те саме, що груди 1). || Передня частина тулуба коня від кінця шиї до початку ніг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перса — Пе́рса і пе́рси, перс, пе́рсам (груди)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перса — ПЕ́РСА, рідко ПЕ́РСИ, ів, мн. 1. Жіночі груди. Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М. Коцюбинський); Міцна й струнка .. ішла вона поруч чоловіка, і сотник скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих пружних персів (З.  Словник української мови у 20 томах
5. перса — ГРУ́ДИ (передня частина тулуба від шиї до живота), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДИ́НА розм., ГРУДНИ́НА розм., ПА́ЗУХА розм., ГРУДНИ́ЦЯ розм. Він купався, зайшовши по груди у річку (О.  Словник синонімів української мови
6. перса — Пе́рса и пе́рси, перс с. 1) Грудь, груди. Вх. Зн. 48. А та кобила і пха персами назад віз. Рудч. Ск. І. 181. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. Чуб. V. 872. 2) Перси. Нагрудникъ. Мнж. 189.  Словник української мови Грінченка