перун
ПЕРУ́Н, а́, ч.
1. У східних слов'ян – бог дощу, блискавки і грому.
* У порівн. Коли б кайданів брязкіт міг ударить Перуном в тії за́спані серця, Спокійні чола соромом захмарить І нагадать усім, що зброя жде борця (Леся Українка).
2. перен., заст. Грім.
А нехай же тебе перун ясний трісне! – лаявся навіть побожний пан Пєнтак, знаходячи в снігу порожню коробку від сигар (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)