першина
ПЕРШИНА́, и́, ж., кому і без дод.
Що-небудь нове, перше в чиємусь житті; те, що робиться, трапляється вперше.
[Завада:] А не будеш тут сама боятися? [Зося:] О, хіба ж то мені першина? (І. Франко);
Гордій мав якось дуже багато господарського клопоту .. – кілька наймитів покидали роботу, занісши незароблені ще гроші; це вже була не першина (Б. Грінченко);
– Ну, а нам не перепаде? – Пхі, ніби це першина! – Все одно – страшно! – Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (М. Стельмах);
Я й раніш бував на зборах, Це мені не першина (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)