песиміст

ПЕСИМІ́СТ, а, ч.

Песимістично настроєна людина; протилежне оптиміст.

Не в тім сила, чи поет молодий, чи старий, хворий чи здоровий, оптиміст чи песиміст у своєму житті, від того вірші його ні кращі, ні гірші (Леся Українка);

Одне лихо – на милицях стрибає Сашко. Міною його покалічило ще хлопчаком .. Інший в такому стані .. став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. песиміст — песимі́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. песиміст — [пеисием’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. песиміст — -а, ч. Песимістично настроєна людина; прот. оптиміст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. песиміст — Недовірок, зневірок, маркіта, хнюра  Словник чужослів Павло Штепа
5. песиміст — Песимі́ст, -та; -мі́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. песиміст — песимі́ст особа, схильна бачити все в темному світлі; той, хто пройнятий песимізмом.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. песиміст — ПЕСИМІ́СТ, а, ч. Песимістично настроєна людина; протилежне оптиміст. Не в тім сила, чи поет молодий, чи старий, хворий чи здоровий, оптиміст чи песиміст у своєму житті, від того вірші його ні кращі, ні гірші (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах