петлювати
ПЕТЛЮВА́ТИ².
ПЕТЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал.
Петляти.
Петлювали [солдати] лісом, вийшли на дорогу (Григорій Тютюнник);
Окантовуючи узлісся, із заходу на схід петлював вузенький струмок (В. Козаченко);
* Образно. Давно вже дядьки мовчать .. А Микола все ще петлює, шеретує, заплющивши очі, і не видно його запальній скоромовці ні кінця, ні середини (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)