петлювати
ПЕТЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Петляти.
Петлювали [солдати] лісом, вийшли на дорогу (Тют., Вир, 1964, 346);
Окантовуючи узлісся, із заходу на схід петлював вузенький струмок (Коз., Нові Потоки, 1948, 227);
*Образно. Давно вже дядьки мовчать.. А Микола все ще петлює, шеретує, заплющивши очі, і не видно його запальній скоромовці ні кінця, ні середини (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 102).
Словник української мови (СУМ-11)