петля
ПЕТЛЯ́, і́, ж. (мн. пе́тлі, тель).
1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав'язана так, що кінці її можна зашморгнути.
Зняв [отець Микита] з себе пояс, зав'язав петлю та й став до неї [кобили] підкрадатись, та знай цмока та приговорює: “Тпрусьо, ряба, тпрусьо!” (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Захарко:] Як лихо, то зараз і голову в петлю? (М. Кропивницький);
Тягнирядно кинув петлю коневі на шию і – гайда (А. Головко);
// перен. Смерть через повішення.
Відправили вони тоді свого юного друга Льоню Бойка за кордон. Інакше б каторга йому або петля (О. Гончар);
Як чужаниця у своїй землі, Він навіть самогубної петлі Був зажадав у дикому відчаї (М. Рильський);
// перен., розм. Про тяжке, безвихідне становище.
А навкруг – кати закляті, Лиш полон і харалужжа, І петля, немов зима; Ані сина, ані мужа, Ані сонечка нема (А. Малишко);
// спец. Нитяне кільце, що утворюється в процесі в'язання, плетіння.
Процес в'язання ґрунтується на вмінні робити петлі з ниток за допомогою крючка (з навч. літ.).
2. перен. Рух по кривій лінії, що нагадує кільце, а також замкнена або напівзамкнена крива, утворена рухом або розташуванням чого-небудь.
Кам'яна стежка .. сплітала петлі по боці гори сюди й назад, все вище та й вище (М. Коцюбинський);
Біля села вона [річка] виписувала примхливі петлі, на які нанизувались крихітні левадки, ставочки і копанки (М. Стельмах);
Зробивши велику петлю, Максим знову виповз на річку й пішов льодом (І. Багряний);
// перев. мн. Про сліди деяких звірів, що утворюють замкнені криві.
На снігу виднілися заячі петлі (О. Донченко);
Між кущами зустрічалися петлі – сліди лисячих ніг (С. Чорнобривець);
// Фігура вищого пілотажу – політ по замкнутій кривій у вертикальній площині.
З напруженою увагою глядачі стежили за літаками, що виходили з петлі і в ту ж мить входили в піке (з газ.).
3. у знач. присл. пе́тлями, петле́ю. Утворюючи замкнену або напівзамкнену криву, кільце або кільця.
Все вгору і вгору, по дорозі, що йде петлями і одкриває щораз нові пейзажі, приїхав в чудову Таорміну... (М. Коцюбинський);
Комір сорочки в'їдається в шию, стискає петлею (А. Дімаров).
4. Обшитий тканиною або обкиданий нитками проріз на одязі для застібання ґудзиків.
– А петлі пометав? Чи то ж так і на жилетці? – І він почав роздивлятися жилетку (Панас Мирний);
Гауптман почав швидко застібати кітель. Ґудзики не потрапляли в петлі, пальці хибили і тремтіли (Ю. Бедзик);
// Дужечка з ниток або тасьми для застібання ґудзиків, гапличків і т. ін.
Дарка ходила на горище пришити петлю до чохла (Ірина Вільде);
// Металева дужка для защіпки замка на дверях.
Ледве встиг [Хаєцький] його [замок] вибити з петлі, як двері з грюкотом розметнулися (О. Гончар).
5. Спеціальне пристосування, що складається з двох металевих планок на прогоничі, за допомогою якого прикріплюють двері, раму вікна, віко скрині і т. ін. так, щоб вони вільно відчинялися.
Як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся (О. Стороженко);
Ольга відчинила кватирку, яка жалібно заскрипіла на старих іржавих петлях (Д. Ткач).
Спуска́ти / спусти́ти пе́тлі (ві́чка) див. спуска́ти;
(1) Спу́щена петля́ <�Спу́щене ві́чко> – петля, що зісковзнула зі спиці, гачка через неуважність під час плетіння або розірвалася під час носіння.
Помогла [Юзя] бабуні набрати на дротики спущені вічка в панчішці (Леся Українка).
△ (2) Ме́ртва петля́ – фігура вищого пілотажу – політ по замкнутій кривій у вертикальній площині.
Бортмеханік плавно повернув кулемет і, ніби зовсім не цілячись, рубонув ворога короткою чергою в кульмінаційній точці його мертвої петлі (Іван Ле);
* Образно. Джміль за вікном кружляв, накручував мертві петлі (Н. Рибак).
◇ Встроми́ти го́лову в петлю́ див. встромля́ти;
Затя́гувати (затяга́ти) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) [на ши́ї] див. затя́гувати;
(3) Затя́гується (затяга́ється) петля́ (за́шморг) – стає дедалі гірше, тяжче, безвихідніше (про становище).
– Значить, затягується петля, – говорив Аркадій Павлович, думаючи зараз про своїх заклятих ворогів (А. Шиян);
Ми всі мов у павутинні, ми ніби силкуємося щось зробити, щось змінити на краще, але від кожного нашого руху тільки тугіше затягується зашморг (О. Тесленко);
Лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́ див. лі́зти;
Накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] див. накида́ти²;
(4) Петлю́ на ши́ю – повіситися через безвихідне становище.
Нелегко без грошей. Саме легше петлю на шию або з мосту та в воду (А. Тесленко);
(5) Петля́ (арка́н) на ши́ю – неволя, цілковита залежність від когось.
Вчись, Романе, пізнавати панську лихоманку наживи. З неї почала витися петля на людську шию (М. Стельмах);
[Хмельницький:] Я знаю, дружба з ханом – це аркан на шию (О. Корнійчук);
У петлю́ полі́зти див. полі́зти;
(6) Хоч петлю́ на ши́ю кому і без дод. – хто-небудь у відчаї, у безвихідному становищі, комусь дуже тяжко.
– Думка така була: пораджуся з матір'ю, та ноги на плечі – і світ за очі. Десь та пристану до людей, а тут мені невмоготу: прямо – хоч петлю на шию (О. Кониський);
Хоч у петлю́ (у за́шморг) лізь див. лі́зти;
Язи́к у петлю́ скрути́ло див. скру́чувати.
Словник української мови (СУМ-20)