петля

петля́

-і, ж. (мн. петлі, -тель).

1》 Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав'язана так, що кінці її можна зашморгнути.

|| перен. Смерть через повішення.

|| перен., розм. Про тяжке, безвихідне становище.

|| спец. Нитяне кільце, що утворюється в процесі в'язання, плетіння.

2》 перен. Рух по кривій лінії, що нагадує кільце, а також замкнена чи напівзамкнена крива, утворена рухом або розташуванням чого-небудь.

|| перев. мн. Про сліди деяких звірів, що утворюють замкнені криві.

|| Фігура вищого пілотажу – політ по замкнутій кривій у вертикальній площині. Мертва петля.

3》 у знач. присл. петлями, петлею. Утворюючи замкнену чи напівзамкнену криву, кільце або кільця.

4》 Обшитий тканиною чи обкиданий нитками проріз на одязі для застібання ґудзиків.

|| Дужечка з ниток або тасьми для застібання ґудзиків, гапличків і т. ін.

|| Металева дужка для защіпки замка на дверях.

5》 Спеціальне пристосування, що складається з двох металевих планок на прогоничі, за допомогою якого прикріплюють двері, раму вікна, віко скрині і т. ін. так, щоб вони вільно відчинялися.

Значення в інших словниках

1. петля — (мотузка, складена кільцем) зашморг.  Словник синонімів Полюги
2. петля — петля́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири петлі́  Орфографічний словник української мови
3. петля — Зашморг; (літака) переверт; (на одязі) петелька; (віконна) завіса.  Словник синонімів Караванського
4. петля — див. підвіс  Словник синонімів Вусика
5. петля — [пеит'л’а] -т'л'і, ор. -тлейу, мн. пет'л'і, петеил' дв'і пеит'л'і  Орфоепічний словник української мови
6. петля — Зашморг, галанка, (дверні) завіса (мислівц.) сильце 1. (одягу) петелька, бабка 2. (плетива) вічко, звій  Словник чужослів Павло Штепа
7. петля — ПЕТЛЯ́, і́, ж. (мн. пе́тлі, тель). 1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав'язана так, що кінці її можна зашморгнути.  Словник української мови у 20 томах
8. петля — встроми́ти го́лову в петлю́. 1. Повіситися. Аркадій зрозумів, що його поставили перед альтернативою: або самому встромити голову в петлю, або вказати на когось (Ірина Вільде). 2. Опинитися в скрутному, загрозливому становищі з власної вини.  Фразеологічний словник української мови
9. петля — ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА діал., МЕА́НДР геол. Поет сідав на лаві в саду.  Словник синонімів української мови
10. петля — ПЕТЛЯ́, і́, ж. (мн. пе́тлі, тель). 1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав’язана так, що кінці її можна зашморгнути.  Словник української мови в 11 томах
11. петля — Петля́, -лі ж. Петля. ум. петелька.  Словник української мови Грінченка