петрушка
ПЕТРУ́ШКА¹, и, ж.
Дворічна, зрідка однорічна городня пряна овочева рослина родини зонтичних, коренеплоди та листя якої використовують як приправу для їжі, а також як сечогінний засіб у медицині.
Стало на юшку, та не стало на петрушку (прислів'я);
“Чи так, чи не так, Уродив пастернак. А петрушку Криши в юшку – Буде смак, буде смак ..” (Т. Шевченко);
Петрушка не лише приправа, а давно відома лікарська рослина (з наук. літ.).
△ (1) Соба́ча петру́шка – однолітня отруйна рослина родини зонтичних, схожа на звичайну петрушку, але з характерним різким запахом.
ПЕТРУ́ШКА², и.
1. тільки ч. Головний комедійний персонаж російського театру ляльок; у давнину – учасник комедійних та сатиричних вистав, які влаштовували скоморохи, а також така театральна лялька.
У Рим .. відбувається великий ярмарок – з каруселями, “петрушками”, “тещиними язиками” і т. д. (Остап Вишня).
2. тільки ж., розм. Про що-небудь кумедне, недоладне або клопітливе, марудне.
– Тарасе Демидовичу, для чого вам уся ця петрушка? У вас є з ким возитись. А дисципліну вам треба підтягувати та й підтягувати (Ю. Збанацький);
– Коли така петрушка, товаришу “Орел-один”, то я краще зміню фах. Може, в торгівлю подамся (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)