печалитися
ПЕЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися.
– Ти чого, доню, все печалишся? Не хвора часом? (М. Стельмах);
Князь Святослав дуже печалився, дізнавшись про загибель воїв [воїнів] у Преславі й смерть Свенелда (С. Скляренко);
* Образно. – Ніде нікого, тільки дерево шумить і печалиться (М. Стельмах).
2. розм. Турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь.
– Вона замічає, що ти в'янеш, вона тим печалиться... (Марко Вовчок);
По кілька коней на селі Лиш Терешки мали – куркулі, Тож за них печалиться не треба (П. Воронько);
– Печалюся, чим беззубу жінку буду годувати – киселем чи половою (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)