печалитися
ПЕЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися.
— Ти чого, доню, все печалишся? Не хвора часом? (Стельмах, І, 1962, 538);
Князь Святослав дуже печалився, дізнавшись про загибель воїв [воїнів] у Преславі й смерть Свенелда (Скл., Святослав, 1959, 560);
*Образно. — Ніде нікого, тільки дерево шумить і печалиться (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 627).
2. розм. Турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь.
— Вона замічає, що ти в’янеш, вона тим печалиться… (Вовчок, І, 1955, 228);
По кілька коней на селі Лиш Терешки мали — куркулі, Тож за них печалиться не треба (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11);
— Печалюся, чим беззубу жінку буду годувати — киселем чи половою (Стельмах, І, 1962, 378).
Словник української мови (СУМ-11)