1. Словник української мови в 11 томах

печалитися

ПЕЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

1. Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися.

— Ти чого, доню, все печалишся? Не хвора часом? (Стельмах, І, 1962, 538);

Князь Святослав дуже печалився, дізнавшись про загибель воїв [воїнів] у Преславі й смерть Свенелда (Скл., Святослав, 1959, 560);

*Образно. — Ніде нікого, тільки дерево шумить і печалиться (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 627).

2. розм. Турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь.

— Вона замічає, що ти в’янеш, вона тим печалиться… (Вовчок, І, 1955, 228);

По кілька коней на селі Лиш Терешки мали — куркулі, Тож за них печалиться не треба (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11);

— Печалюся, чим беззубу жінку буду годувати — киселем чи половою (Стельмах, І, 1962, 378).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. печалитися — печа́литися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. печалитися — див. журитися Словник синонімів Вусика
  3. печалитися — -люся, -лишся, недок. 1》 Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися. 2》 розм. Турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. печалитися — див. скорбіти, хандрити Словник чужослів Павло Штепа
  5. печалитися — ПЕЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися. – Ти чого, доню, все печалишся? Не хвора часом? (М. Словник української мови у 20 томах
  6. печалитися — СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ (УБИВА́ТИСЯ) підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. печалитися — Печалитися, -люся, -лишся гл. Печалиться = журиться [журитися]. Грин. III. 390. Чуб. V. 305. Словник української мови Грінченка