печалити
ПЕЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати.
— Хай не печалять вас тимчасові невдачі, товариші (Шер., В партиз. загонах, 1947, 11);
— Ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м’якувата, мов свіжа пампушка, — і вчитель починає сміятись, але його сміх печалить батюшку (Стельмах, II, 1962, 276).
◊ Печа́лити се́рце (се́рденько), із запереч. не:
а) (чиєсь) завдавати кому-небудь горя, прикрості, жалю.
— Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! Не печаль Мого ти серця! (Шевч., II, 1963, 244);
б) (своє) сумувати, журитися.
— Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! (Вовчок, І, 1955, 201);
Ти поїдеш завтра зранку — Їдь і серця не печаль (Мал., Звенигора, 1959, 168).
Значення в інших словниках
- печалити — печа́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- печалити — -лю, -лиш, недок., перех. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- печалити — ПЕЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати. – Хай не печалять вас тимчасові невдачі, товариші (М. Шеремет); – Ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Словник української мови у 20 томах
- печалити — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
- печалити — Печалити, -лю, -лиш гл. Печалить. Не хороше ти отце робиш, Іване, печалиш батька. Федьк. Словник української мови Грінченка