печалити
ПЕЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати.
— Хай не печалять вас тимчасові невдачі, товариші (Шер., В партиз. загонах, 1947, 11);
— Ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м’якувата, мов свіжа пампушка, — і вчитель починає сміятись, але його сміх печалить батюшку (Стельмах, II, 1962, 276).
◊ Печа́лити се́рце (се́рденько), із запереч. не:
а) (чиєсь) завдавати кому-небудь горя, прикрості, жалю.
— Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! Не печаль Мого ти серця! (Шевч., II, 1963, 244);
б) (своє) сумувати, журитися.
— Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! (Вовчок, І, 1955, 201);
Ти поїдеш завтра зранку — Їдь і серця не печаль (Мал., Звенигора, 1959, 168).
Словник української мови (СУМ-11)