печатка

ПЕЧА́ТКА, и, ж.

1. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері.

На жилетці [Бродовського] теліпався важкий золотий ланцюжок з печаткою і всякими цяцьками (І. Нечуй-Левицький);

– Накажете, панове, й нам покласти свої клейноди? – сказали суддя, писар і осавул, готуючись покласти каламар, печатку і жезл (О. Довженко);

За хвилину на Хаблаковім столі червоніла скатертина, поквацьована чорнильними плямами, .. стояв перекидний календар і канцелярська подушечка для печатки (В. Дрозд);

Центральна виборча комісія, Окружні і Дільничні виборчі комісії мають свою печатку (з мови документів);

Державна печатка;

Гербова печатка.

2. Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін. або відбиток на папері, що засвідчує правильність, чинність документа або забезпечує цілість, недоторканість чого-небудь.

Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (С. Васильченко);

Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (С. Голованівський);

– Тут ще вам лист від Потьомки... Звеліли передати у власні руки, – мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (С. Добровольський);

Як князівський знак тригуб вперше зафіксовано у печатці Святослава Завойовника (Ігоревича) (з газ.).

3. чого і з означ., перен. Те саме, що відби́ток 6.

Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (М. Коцюбинський);

На всьому зоріла печатка багатства (Н. Рибак).

Поприклада́ти печа́тки див. поприклада́ти;

Поста́вити печа́тку див. поста́вити¹;

Приклада́ти / прикла́сти печа́тку (печа́ть) див. приклада́ти;

Ста́вити / поста́вити печа́тку див. ста́вити.△ Ге́рбова печа́ть (печа́тка) див. печа́ть.

◇ (1) [Кни́га] за сімома́ печа́тками (печа́тями) – недоступний для розуміння; незрозумілий, прихований.

Виробничий процес “свого” цеху, а відтак і цілої фабрики .. не був для неї якоюсь новиною, ні загадкою за сімома печатками (В. Козаченко);

– Ці хлопці, – зауважила вона в бік юнаків, – для мене за сімома печатями, емоції приглушені, загнані вглиб (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. печатка — печа́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. печатка — Печа́тка. 1. Знаряддя дії за знач. печатати. Ухвалено замовити у коваля печатку, котрою ме ся значити приймлену худобу, випікаючи єї на стегні знак Т (Канюк, 1906, 29). 2. Штамп, яким посвідчують дійсність документа.  Українська літературна мова на Буковині
3. печатка — Печать, штамп; (слід) відтиск, знак; (на виду) відбиток; п! ТАВРО.  Словник синонімів Караванського
4. печатка — Те саме, що знаменник  Словник церковно-обрядової термінології
5. печатка — [пеичатка] -ткие, д. і м. -ац':і, р. мн. -ток  Орфоепічний словник української мови
6. печатка — -и, ж. 1》 Невеличкий гумовий чи металевий предмет із вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері. Державна печатка. Гербова печатка. 2》 Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. печатка — Печа́тка, -тки, -тці; -ча́тки, -ча́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. печатка — И, ч., комп. Принтер. Пускай документ на печатку.  Словник сучасного українського сленгу
9. печатка — Знак приналежності та ідентифікації фізич. особи або установи, вирізьблений на штемпелі; свідчення вірогідності, яке надає юридичну силу; оберігає закритий лист або предмет.  Універсальний словник-енциклопедія
10. печатка — за сімома́ печа́тками (печа́тями). Недоступний для розуміння; незрозумілий, прихований. Виробничий процес “свого” цеху, а відтак і цілої фабрики .. не був для неї якоюсь новиною, ні загадкою за сімома печатками (В.  Фразеологічний словник української мови
11. печатка — ВІДБИ́ТОК (ознака, що є результатом дії когось, чогось, якогось впливу, стану тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДПЕЧА́ТОК рідше, ПЕЧА́ТКА, ПЕЧА́ТЬ книжн.; ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДБЛИСК (перев. зовнішня ознака).  Словник синонімів української мови
12. печатка — ПЕЧА́ТКА, и, ж. 1. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері.  Словник української мови в 11 томах
13. печатка — рос. печать металевий або гумовий штамп з нарізними знаками для відбитків на документах фарбою, на сургучі чи воску. Існують П. гербові (містять назву організації та зображення державного герба) і прості (не мають зображення герба). Простими...  Eкономічна енциклопедія
14. печатка — Печатка, -ки ж. ум. отъ печать.  Словник української мови Грінченка