печерний
ПЕЧЕ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пече́ра.
[Мавка:] Вогнем підземним мій жаль палкий зірвав печерний склеп, і вирвалась я знов на світ (Леся Українка);
У Чернігові, біля Іллінської церкви, починаються так звані Антонові печери – пам'ятка XI століття. Тут був колись печерний монастир (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Розлетівся дзвінко-юно голос горлиці ясної, він упав ножем на тім'я диких привидів печерних (О. Гуреїв);
// Який є, перебуває, міститься або живе в печері.
Постать Явдохи нагадує сумний привид, сіру тінь, яка вийшла крадькома з печерної темряви... (О. Донченко);
– Ховатись треба. Всіх до Німеччини гнатимуть .. – Другого ж дня почали копати яму під горою. “Отак ми і зробилися печерними жителями!” подумав Толя (О. Іваненко);
* У порівн. Я, немов печерна людина, .. свято вірив у магічну силу молитовного і брудного слова (Р. Іваничук).
2. Належний до тієї доісторичної доби, коли люди жили в печерах.
Стародавні міфи, народні пісні, фрагменти печерного живопису, які дійшли до нас, в основі своїй є реалістичними (з наук. літ.);
Печерна стоянка;
// Вимерлий, викопний, рештки якого часто трапляються в печерах.
В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки .. печерного лева, печерного ведмедя та інших тварин (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)