печерка
ПЕЧЕ́РКА, и, ж.
Зменш. до пече́ра.
У складках масивнокристалічних порід вітрова корозія виявляється в руйнуванні менш стійких мінералів, і на їх поверхні утворюються заглибини, печерки, ніздрі та ін (з наук. літ.);
Він влаштувався на березі струмка, в урвищі викопав собі печерку, укріпив її гіллям (В. Собко);
Йшов [ченець] у свою печерку, викопану колись багато віків тому і розширену на приладжену до монашого життя одним з новіших її жильців (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)