пилка
ПИ́ЛКА, и, ж.
1. Металевий інструмент з зубцями для розпилювання різних матеріалів.
Щепи сохли .. – не берегло їх дозорливе око, не ходили коло їх ніж та пилка садовника [садівника], сам він кудись подівся (Панас Мирний);
Пиляли вони [теслярі] дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (А. Хижняк);
Загупало, задзенькало в кузні залізо, завила в теслярні пилка-циркулярка (І. Рябокляч).
2. Маленький терпужок.
Пилка для нігтів.
Стрічкова́ пила́ (пи́лка) див. пила́;
(1) Циркуля́рна пи́лка – машина для розпилювання дерева, в якій різальною частиною є кругла пилка.
Електростанція працювала не ввесь час .. Павленко беріг воду, турбіна працювала тільки тоді, коли треба було пустити циркулярну пилку на будівництві, щоб приготувати ліс (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)