пилка
ПИ́ЛКА, и, ж.
1. Металевий інструмент з зубцями для розпилювання різних матеріалів.
Щепи сохли.. — не берегло їх дозорливе око, не ходили коло їх ніж та пилка садовника, сам він кудись подівся (Мирний, IV, 1955, 205);
Пиляли вони [теслярі] дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (Хижняк, Тамара, 1959, 181);
Загупало, задзенькало в кузні залізо, завила в теслярні пилка-циркулярка (Ряб., Жайворонки, 1957, 71)
2. Маленький терпужок.
Пилка для нігтів.
Словник української мови (СУМ-11)