пильний
ПИ́ЛЬНИЙ¹, а, е.
1. Який робить щось або ставиться до чого-небудь з увагою; уважний.
Стояв коваль замислений у кузні, Вдивляючись в розплавлене залізо. Принишк підручний, пильний і тривожний, Світились очі блисками металу (М. Гірник);
Завжди пильна до свого туалету, вона й тепер була розчесана, начисто вимита (Григорій Тютюнник);
// Який діє постійно, безперервно або не знижується, не послаблюється.
Зазнайте ж [діти] втіх, поки не пізно, Під пильним доглядом сім'ї, Та не розкидано вас різно З-під крилець неньчиних її (П. Грабовський);
Про пильний інтерес Пушкіна до України знають усі: “Полтава” його написана на підставі серйозного вивчення джерел, з проникненням в дух історії українського народу (М. Рильський).
2. Який відзначається увагою, спостережливістю, здатний все помічати, підмічати.
У старого було пильне око, і він помітив іскорки надії, які засяяли в очах Кіндрата, коли той побачив Стецюру (Л. Дмитерко);
Його пильне вухо насторожено ловило найтихіші звуки (В. Владко);
// Який за певних обставин стає дуже настороженим, гострим і т. ін. (про погляд, увагу тощо).
– Чого ти, тітко, обдивляєшся мене, як вовка? Я такий же, як і всі, – каже Чіпка, не видержавши її пильних оглядин (Панас Мирний);
Раптом Соломон повернув лице до Максима, і той, відчувши на собі його пильний, вичікувальний погляд, повернувся (І. Багряний).
3. Який вимагає термінового, негайного виконання; нагальний.
[Олеся:] Що у мене – робота яка чи діло пильне, котре примушує мене сидіти дома? (М. Кропивницький);
В неділю я не мав пильної роботи, ходив по лісі, лежав у холодку та думки думав (О. Маковей).
4. Дуже великий, настійний (про прохання, потребу і т. ін.).
– Маю до вас пильне-пильне прохання. Обіщаєте [обіцяєте] зробити? (С. Васильченко);
– При пильній та нагальній потребі не виключено, а навіть і слід чи то відвідати нас, чи повідомити (В. Козаченко).
5. Який ретельно ставиться до своїх обов'язків, роботи; старанний.
Засумувала Зіна, яка завжди була пильною ученицею; для неї сама думка про можливу втрату року була нестерпно важкою (В. Гжицький);
Діти ходили до школи, обоє були дуже пильні і чемні (С. Ковалів);
// Який постійно впорядковує що-небудь; дбайливий.
В салоні щось немов не так було, як би повинно. Не видно там було пильної руки господині (Леся Українка).
ПИ́ЛЬНИЙ², а, е.
Прикм. до пил 1.
– Ой, Химо, – промовляє [Катря], – як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе – як усе минає. Що було нам дороге, над душу, – бачимо, аж порошинка пильна!.. (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)