пилюка

ПИЛЮ́КА, и, ж., розм.

Те саме, що пилю́га́.

Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Панас Мирний);

Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба, зрідка показувалась, знявши хмари пилюки, машина (Ірина Вільде);

На вулиці багровіли крислаті крони кленів, припорошені рудною пилюкою (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. пилюка — пилю́ка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пилюка — див. пил; сміття  Словник синонімів Вусика
3. пилюка — [пиел'ука] -кие, д. і м. -л'уц'і  Орфоепічний словник української мови
4. пилюка — -и, ж., розм. Те саме, що пилюга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пилюка — див. пил  Словник чужослів Павло Штепа
6. пилюка — аж пил (пилю́ка) кури́ть. Дуже інтенсивно, напружено, сильно. — А Ласій таки курник будує.— Будує? — Аж пил курить (Ю. Збанацький); За віком (Конопельський) — теж не жовторотий підліток. Можна було вже й у вечірній (школі) вчитись.  Фразеологічний словник української мови
7. пилюка — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил.  Словник синонімів української мови
8. пилюка — ПИЛЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що пилю́га́. Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Мирний, І, 1954, 307); Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба, зрідка показувалась, знявши хмари пилюки, машина (Вільде, Сестри.., 1958, 110).  Словник української мови в 11 томах
9. пилюка — Пилю́ка, -ки ж. = пилюга.  Словник української мови Грінченка