пилюка
ПИЛЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що пилю́га́.
Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Мирний, І, 1954, 307);
Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба, зрідка показувалась, знявши хмари пилюки, машина (Вільде, Сестри.., 1958, 110).
Словник української мови (СУМ-11)