пиріжок
ПИРІЖО́К, жка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до пирі́г 1.
Віоріка в легенькому квітчастому халатику .. склала на тарілку рум'яні пиріжки з бринзою, які вона щойно засмажила на снідання (М. Чабанівський).
2. Маленький пиріг, звичайно овальної форми.
Підступила [Ірися] до дівок; І щоб .. лучче підмоститься, .. То піднесла їм пиріжок (І. Котляревський);
Чого ж це так, що у Тараса часом Буває добрий борщ із м'ясом Та з начинкою пиріжки?.. (Л. Глібов);
Масло та яйця Несе вона в коші, муку. Спече пиріжок, нагодує Свою величеньку дочку (Леся Українка).
3. в орудн. в. у знач. присл. у сполуч. зі сл. шапка, кепка. У вигляді овалу, овальної форми.
Якийсь чоловік у смушковій шапці пиріжком зупинив Євгена (Н. Рибак);
Молодий [Петро], міцний, як дуб, Кучерявий буйний чуб, .. На чуприні – пиріжком Кепка з модним козирком (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)