писарчук
ПИСАРЧУ́К, а́, ч., розм.
1. Молодий писар.
За столом три писарчуки, зігнувшись у дугу, скрипіли перами (М. Коцюбинський);
Були такі часи, коли я був паном, тоді я служив у дворі писарчуком під рукою економа (В. Стефаник).
2. Син писаря.
Словник української мови (СУМ-20)