писарів
ПИ́САРІВ, рева, реве.
Прикм. до пи́сар; належний писареві.
Ніс був вельми червоний, навіть подекуди синій – мабуть, це з превеликої прихильності писаревої до тих могоричів (Б. Грінченко);
– Скільки в благочинного грошей в банку? – спитав Леонід Семенович, входячи в писарів двір (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)