писарів
ПИ́САРІВ, рева, реве. Прикм. до пи́сар; належний писареві.
Ніс був вельми червоний, навіть подекуди синій — мабуть, це з превеликої прихильності писаревої до тих могоричів (Гр., І, 1963, 304);
— Скільки в благочинного грошей в банку? — спитав Леонід Семенович, входячи в писарів двір (Н.-Лев., IV, 1956, 93).
Словник української мови (СУМ-11)