писарювати
ПИСАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Бути писарем.
— Та ви добренно пишете! — здивувався становий. — Навчився, писарюючи колись у волості, — одказав Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 383);
Волосний писар, що вже двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито й решето і знає добре, де чим пахне (Гр., І, 1963, 320);
Гергелик на посаді писаря виявився справжнім надбанням. З головою закопався він у свої справи і розвів таку канцелярію, ніби писарював не в партизанському загоні, а в якійсь мирній установі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 132).
Словник української мови (СУМ-11)