письменник
ПИСЬМЕ́ННИК, а, ч.
Той, хто пише художні твори; особа, яка професійно займається літературою.
Були тут адвокати й урядовці, .. декілька журналістів і письменників (І. Франко);
Іван Вишенський є не лише найвидатнішим українським письменником-полемістом кінця XVI – початку XVII століття, а й одним із найвизначніших діячів усієї давньої української літератури (із журн.);
Під Новий рік у клубі письменників відбувався традиційний вечір (П. Панч);
Національна спілка письменників України;
// заст. Укладач або переписувач книжок.
Наостанку велика, майстерно виведена літера F давала на здогад, що либонь то був кінець книжці, бо певне там стояло слово Fіпіs, а може й ціле речення “Fіпis соrопаt ориs”, як то було в звичаю у давніх письменників (Леся Українка).
(1) Почина́ючий письме́нник, заст. – те саме, що початкі́вець.
А ось починаючий письменник нахваляється щиро взятись за працю (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)