письменник
ПИСЬМЕ́ННИК, а, ч. Той, хто пише художні твори; особа, для якої літературна діяльність є професією.
Були тут адвокати й урядовці,.. декілька журналістів і письменників (Фр., VI, 1951, 205);
Іван Вишенський є не лише найвидатнішим українським письменником-полемістом кінця XVI — початку XVII століття, а й одним із найвизначніших діячів усієї давньої української літератури (Вітч., 1, 1956, 170);
Під Новий рік у клубі письменників відбувався традиційний вечір (Панч, В дорозі, 1959, 330);
// заст. Укладач або переписувач книжок.
Наостанку велика, майстерно виведена літера F давала на здогад, що либонь то був кінець книжці, бо певне там стояло слово Fіпіs, а може й ціле речення «Fіпis соrопаt ориs», як то було в звичаю у давніх письменників (Л. Укр., III, 1952, 741).
Словник української мови (СУМ-11)