письменний
ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний.
Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (Стор., І, 1957, 135);
Трапили на мужика письменного, і той прочитав [карточку] (Март., Тв., 1954, 187);
Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир (Довж., Зач. Десна, 1957, 462);
// у знач. ім. письме́нний, ного, ч.; письме́нна, ної, ж. Грамотна людина.
— Десять літ В сухих пустелищах Аралу Ковтав солдатський хліб і піт. — Дивись, я думав, — ти з письменних! — Та вмію трохи (Бажан, Роки, 1967, 243).
Словник української мови (СУМ-11)