письменний —
(який вміє писати і читати) грамотний, (з належною освітою) освічений.
Словник синонімів Полюги
письменний —
письменний – грамотний Що в них спільного? А чим відмінні? Письменний – який уміє читати й писати. “Я думав, ти з письменних!” (Микола Бажан), “Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир” (Олександр Довженко).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
письменний —
письме́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
письменний —
див. освічений
Словник синонімів Вусика
письменний —
-а, -е. Який умів читати, писати; грамотний. || у знач. ім. письменний, -ного, ч.; письменна, -ної, ж. Грамотна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
письменний —
Письме́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
письменний —
ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Батько Тарасів була людина тиха, .. трохи письменна, вмів читати по-церковному (О.
Словник української мови у 20 томах
письменний —
ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст.
Словник синонімів української мови
письменний —
ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (Стор.
Словник української мови в 11 томах
письменний —
Письменний, -а, -е Грамотный. Рудч. Ск. І. 5. Письменному книжка в руки. Ном. № 6016.
Словник української мови Грінченка