письменний
ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст. рідше, ДРУКО́ВАНИЙ заст., ірон. Тільки розумні, освічені, мислячі матері, сестри, жінки можуть виростити й виховати розумне, освічене й мисляче покоління (П. Колесник); Ванда з приємністю констатувала, що цей молодий чоловік.. ерудований і гострий на язик (А. Іщук); (Сидір Свиридович:) Скажіть же нам, Свириде Івановичу, що-небудь розумне. Ви ж там ведете кумпанію з ученими людьми на тих розумних кутках нашого Києва (І. Нечуй-Левицький); Поділився Завадка своїми невеселими думками з одним пайовиком, молодим, але на той час дуже начитаним парубком (Ірина Вільде); Ви ще темні, Святим христом (хрестом) не просвіщенні, У нас навчіться!.. В нас дери, Дери та дай, І просто в рай, Хоч і рідню всю забери! (Т. Шевченко); Він мріяв про.. освіченого та одукованого жениха для своєї доньки (С. Добровольський); Не голосна ти, вбога бандуро, Подруго люба тюрми! Люди освітні вчують похмуро, — Їх не привернемо ми (П. Грабовський); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один письменний та друкований позавидував би (М. Коцюбинський). — Пор. 1. письме́нний.
ПИСЬМЕ́ННИЙ (який уміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ. Він, бачите, письменний, грамоту знає, книжку читає (М. Коцюбинський); Батько теж був трохи грамотний, — учився колись у дяка — любив у свято сам почитати, поважав у людях освіту (С. Васильченко). — Пор. 1. осві́чений.
ПИСЬМЕ́ННИЙ ім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Й розм., жарт., ПИСЬМА́К рідше. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів'я); Грамотний — видющий і на все тямущий (прислів'я); — Який там з мене грамотій, — махнув рукою Мар'ян. — Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови