1. Словник синонімів української мови

письменний

ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст. рідше, ДРУКО́ВАНИЙ заст., ірон. Тільки розумні, освічені, мислячі матері, сестри, жінки можуть виростити й виховати розумне, освічене й мисляче покоління (П. Колесник); Ванда з приємністю констатувала, що цей молодий чоловік.. ерудований і гострий на язик (А. Іщук); (Сидір Свиридович:) Скажіть же нам, Свириде Івановичу, що-небудь розумне. Ви ж там ведете кумпанію з ученими людьми на тих розумних кутках нашого Києва (І. Нечуй-Левицький); Поділився Завадка своїми невеселими думками з одним пайовиком, молодим, але на той час дуже начитаним парубком (Ірина Вільде); Ви ще темні, Святим христом (хрестом) не просвіщенні, У нас навчіться!.. В нас дери, Дери та дай, І просто в рай, Хоч і рідню всю забери! (Т. Шевченко); Він мріяв про.. освіченого та одукованого жениха для своєї доньки (С. Добровольський); Не голосна ти, вбога бандуро, Подруго люба тюрми! Люди освітні вчують похмуро, — Їх не привернемо ми (П. Грабовський); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один письменний та друкований позавидував би (М. Коцюбинський). — Пор. 1. письме́нний.

ПИСЬМЕ́ННИЙ (який уміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ. Він, бачите, письменний, грамоту знає, книжку читає (М. Коцюбинський); Батько теж був трохи грамотний, — учився колись у дяка — любив у свято сам почитати, поважав у людях освіту (С. Васильченко). — Пор. 1. осві́чений.

ПИСЬМЕ́ННИЙ ім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Й розм., жарт., ПИСЬМА́К рідше. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів'я); Грамотний — видющий і на все тямущий (прислів'я); — Який там з мене грамотій, — махнув рукою Мар'ян. — Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. письменний — (який вміє писати і читати) грамотний, (з належною освітою) освічений. Словник синонімів Полюги
  2. письменний — письменний – грамотний Що в них спільного? А чим відмінні? Письменний – який уміє читати й писати. “Я думав, ти з письменних!” (Микола Бажан), “Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир” (Олександр Довженко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. письменний — письме́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. письменний — Грамотний, освічений, с. високоосвічений, зст. едукований. Словник синонімів Караванського
  5. письменний — див. освічений Словник синонімів Вусика
  6. письменний — [пиес'мен:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  7. письменний — -а, -е. Який умів читати, писати; грамотний. || у знач. ім. письменний, -ного, ч.; письменна, -ної, ж. Грамотна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. письменний — Письме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. письменний — ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Батько Тарасів була людина тиха, .. трохи письменна, вмів читати по-церковному (О. Словник української мови у 20 томах
  10. письменний — ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (Стор. Словник української мови в 11 томах
  11. письменний — Письменний, -а, -е Грамотный. Рудч. Ск. І. 5. Письменному книжка в руки. Ном. № 6016. Словник української мови Грінченка