письменний
письменний – грамотний
Що в них спільного? А чим відмінні? Письменний – який уміє читати й писати. “Я думав, ти з письменних!” (Микола Бажан), “Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир” (Олександр Довженко).
Грамотний – це передусім той, хто правильно, без похибок пише. Грамотний учень. А також у якому (йдеться про твір, документ, лист) немає граматичних і стилістичних помилок. Грамотний рукопис, грамотна заява. Ця лексема використовується не тільки на позначення людини, що опанувала правила орфографії та пунктуації, вільно володіє мовою; так можна назвати кожного, хто глибоко обізнаний зі станом справ у певній галузі. “Прилад без уважного, технічно грамотного апаратника багато не наробить” (Юрій Шовкопляс); грамотний інженер, грамотний керівник.
Письменний – відносний прикметник, а грамотний – якісний, що може мати ступені порівняння. “Ти, правда, хлопчак справний, в боях авторитет здобув. І грамотніший за багатьох з нас” (Олесь Гончар).
Раніше грамотний, грамотність часто вживали у значенні “письменний”, “письменність”. Наприклад, в Остапа Вишні: “Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати”. Часом і тепер лише до цього зводять зміст слів грамотний і грамотність. Але ж то неправильно.
Про якусь людину можна сказати, що вона письменна, але водночас неграмотна (тобто вміє читати й писати, однак не знає правил граматики, говорить і пише з помилками). Уже сама формальна можливість існування такого твердження свідчить про те, що треба уникати вживання грамотний у розумінні “який уміє читати й писати”. У цьому значенні має бути письменний.
Значення в інших словниках
- письменний — (який вміє писати і читати) грамотний, (з належною освітою) освічений. Словник синонімів Полюги
- письменний — письме́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- письменний — Грамотний, освічений, с. високоосвічений, зст. едукований. Словник синонімів Караванського
- письменний — див. освічений Словник синонімів Вусика
- письменний — [пиес'мен:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- письменний — -а, -е. Який умів читати, писати; грамотний. || у знач. ім. письменний, -ного, ч.; письменна, -ної, ж. Грамотна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- письменний — Письме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- письменний — ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Батько Тарасів була людина тиха, .. трохи письменна, вмів читати по-церковному (О. Словник української мови у 20 томах
- письменний — ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст. Словник синонімів української мови
- письменний — ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (Стор. Словник української мови в 11 томах
- письменний — Письменний, -а, -е Грамотный. Рудч. Ск. І. 5. Письменному книжка в руки. Ном. № 6016. Словник української мови Грінченка