письменний

Значення в інших словниках

1. письменний — (який вміє писати і читати) грамотний, (з належною освітою) освічений. Словник синонімів Полюги
2. письменний — письменний – грамотний Що в них спільного? А чим відмінні? Письменний – який уміє читати й писати. “Я думав, ти з письменних!” (Микола Бажан), “Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир” (Олександр Довженко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. письменний — письме́нний прикметник Орфографічний словник української мови
4. письменний — Грамотний, освічений, с. високоосвічений, зст. едукований. Словник синонімів Караванського
5. письменний — див. освічений Словник синонімів Вусика
6. письменний — -а, -е. Який умів читати, писати; грамотний. || у знач. ім. письменний, -ного, ч.; письменна, -ної, ж. Грамотна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. письменний — Письме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. письменний — ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Батько Тарасів була людина тиха, .. трохи письменна, вмів читати по-церковному (О. Словник української мови у 20 томах
9. письменний — ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст. Словник синонімів української мови
10. письменний — ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (Стор. Словник української мови в 11 томах
11. письменний — Письменний, -а, -е Грамотный. Рудч. Ск. І. 5. Письменному книжка в руки. Ном. № 6016. Словник української мови Грінченка