письменний
ПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е.
Який уміє читати, писати; грамотний.
Батько Тарасів була людина тиха, .. трохи письменна, вмів читати по-церковному (О. Кониський);
Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (О. Стороженко);
Трапили на мужика письменного, і той прочитав [карточку] (Л. Мартович);
Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир (О. Довженко);
// у знач. ім. письме́нний, ного, ч.; письме́нна, ної, ж. Грамотна людина.
– Десять літ В сухих пустелищах Аралу Ковтав солдатський хліб і піт. – Дивись, я думав, – ти з письменних! – Та вмію трохи (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)