питаннячко
ПИТА́ННЯЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до пита́ння.
Давно вже хотів він признатись, що жонатий .. З тією думкою прийшов він до неї; вона його дожидає, кинулася до його, своїм питаннячком хитким не дала йому вимовити слова (Марко Вовчок);
Маруся лиш хитала заперечливо головою. Коли уявляла собі ті погляди, котрими її стрінуть, суди-пересуди та переговори попадь та попівен повітових, усі оті маленькі шпигливі питаннячка, невинно-ядовиті уваги, усмішечки, словечка (Г. Хоткевич);
Приязно дивлячись у зал, Іван Іванович дав рішучу відповідь авторам гострих питаннячок і любителям “смажених” фактів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)